й формі. Якщо виникало питання про ціну, (наприклад, олія чи мука мала різну ціну в різних містах), вона визначалася за місцем виконання (якщо воно було обумовлене в договорі), і за місцем подання позову (якщо місце виконання в договорі не вказувалося -D. 12. 1.22). Знову ж таки позивач мав виявити завбачливість, щоб помилково не бути звинуваченим у pluspetitio, яка могла виникнути в результаті такої різниці цін;
   — має бути дотриманий час виконання (саме строками визначався нормальний ритм господарського життя). В договорах час виконання встановлювався договором, в позадоговірних зобов'язаннях (наприклад, деліктних) -законом. Якщо час ні договором, ні законом не визначався, діяло правило, за яким борг наставав негайно (D. 50 17. 14). Боржник, який не дотримав встановленого строку виконання, вважався в прострочці - in mora.
  
   Спірним було питання про настання платежу за зобов'язаннями, де термін не вказувався, але це малось на увазі. Наприклад, стипуляція, здійснена в Римі, встановлює для боржника необхідність сплатити певну суму в Мілеті. Зробити це того ж дня, зрозуміло, неможливо. Визначення терміну погашення боргу врешті потрапило у компетенцію судді, який з врахуванням усіх обставин (вік, стать зобов'язаного, пора року, безпека на дорогах тощо) мав визначити, який термін повинен був знадобитися турботливому господарю для виконання предмета зобов'язання без зайвого поспіху, але й без зволікань — D. 45.1.137. 2.
   Інший варіант — зобов'язання здійснити ремонт будинку — підрядчик не повинен чекати, поки будинок розвалиться — D. 45.1. 98.1, але він же й не зобов'язаний відразу після досягнення угоди в авральному порядку розпочати з усіх сторін зганяти найманих робітників до місця ремонтних робіт — D. 45.1.137. 3. Знову ж таки, саме суддя встановлює, який термін був би потрібний для турботливого господаря (diligens

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>