, а не його власника (CJ, III, 3, 4). З точки зору усього попереднього законодавства, раб був річчю і за його дії, подібно до дій свійської тварини, відповідальність ніс пан (або ж міг видати раба чи тварину). Притягуючи до суду конкретного раба, домінує тим самим ніби підвищував колишній статус цього абсолютно безправного прошарку населення.
   У 438 р. н. е. був опублікований т. зв. Кодекс Феодосія — офіційний збірник розпоряджень римських імператорів з 313 по 437 pp. н. е. Імператор Східної Римської імперії Юстиніан І (527-565) доручив своєму придворному юристові Требоніану очолити комісію (діяла в 529-534 pp.) для складання всезагального Corpus luris Civilis (зведення римських законів), пізніше доповненого т. зв. новелами. Вважається, що саме з цього часу колишні ius civile та ius gentium склали єдину систему права з переважанням ius gentium. Тоді ж відбулася непомітна ревізія деяких правових інститутів. Йшла вона двома шляхами. По-перше, вносилися майже непомітні зміни в текст давніх оригінальних документів (як правило, вигідні імператорам). По-друге, з кількох десятків імен юристів ІІ-ІП ст. н. е., чиї праці вважалися офіційними джерелами права і мали обов'язковий характер, було залишено у попередній якості юридичних авторитетів тільки п'ять.
   Тоді ж, у період домінату, колишня формальна рівність римських громадян перед законом змінилася офіційною нерівністю «honestiores» («благородних») та «humiliores» (простолюду). Бідняк із статком, меншим за 50 золотих, не міг офіційно виступати звинувачем. Питання про попереднє ув'язнення вирішувалося залежно від матеріального статку звинуваченого. Те ж стосувалося тілесних покарань. Колишня категорична заборона продажу у рабство римського громадянина змінилася визнанням права на самопродаж у рабство.
  
   3. Рецепція римського права. Роль римського права в правових системах

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>