ратів, які позичили посівне зерно, повинні повернути кожний по десять модіїв - 87, 54 л).
   Пасивне солідарне зобов'язання - з кредитором домовлено, що спільний борг у 30 модіїв він має право стягнути з будь-кого з боржників на свій розсуд (такий боржник надалі мав право регресного позову до інших). У певних випадках кожний з боржників мав виконати усе зобов'язання у повному об'ємі. Так, крадіжка вважалася цивільним правопорушенням, кожний із злодіїв мав сплатити обікраденому штраф у повному розмірі (тобто, якщо злодіїв було три, то такий кредитор-обікрадений отримував утричі вищий штраф, ніж коли злодій був один. Сплата штрафу двома злодіями не звільняла третього від цивільної відповідальності за делікт).
   Дольовіш активним зобов 'язанням називалося те, у якому кожний з кредиторів міг стягнути з спільного боржника лише свою належну частку боргу; активним солідарним — у якому кожний з кредиторів міг стягнути з боржника усю суму боргу, щоб потім розрахуватися з іншими, відповідно до їх частки.
   Дольові угоди були більш вигідні боржникам, солідарні - кредиторам. Кредитор у солідарному зобов'язанні міг висунути позов і стягнути усю масу боргу з найбільш платоспроможного з боржників, полишивши їм надалі розбиратися між собою. Тому часто виникали конфлікти з приводу того, була укладена угода солідарною чи дольовою. Врешті почало діяти правило, що угода вважається солідарною лише у тому випадку, коли це спеціально встановлено законом або укладеним договором, в усіх інших випадках вона вважається дольовою.
   Солідарними в силу закону вважалися усі неподільні зобов'язання (збудувати будинок, вирити канал тощо), дольовими - подільні (сплата грошового боргу тощо).
   Як уже зазначалося, заміна сторін у зобов'язанні спершу не допускалася абсолютно. Це породжувало незручності, в першу чергу для кредитора. Однак допускався перехід

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>