|
оплюється однією з вказаних трьох вимог кредитора. Зобов'язання, в яких кредитор має лише права, а боржник несе лише обов'язки, називається одностороннім (наприклад, договір позики - виникає в момент отримання грошової суми, після чого боржник має лише обов'язки — повернути борг, сплатити відсотки, а кредитор -лише права).
У юридичній практиці більше поширені зобов'язання, в яких кожна сторона володіє певними правами і несе відповідні обов'язки (купівля-продаж, міна, позичка тощо), вони називаються двосторонніми. Права і обов'язки у двосторонніх договорах можуть розподілятися рівномірно (такі договори називаються синалаг-матичними) - в них права і обов'язки кредитора відповідають правам і обов'язкам боржника, і нерівномірно.
Зобов'язання отримували захист держави, невиконання прийнятого зобов'язання переслідувалося за законом. Однак у римському цивільному праві існували і зобов'язання, які позовного захисту не мали,- наприклад, ті, за якими минув термін позовної давності, або зобов'язання, зроблені недієздатною особою (неповнолітнім або марнотратником). Таке зобов'язання називалося натуральним. Заставити боржника виконати його засобами державного примусу було неможливо, залишався лише моральний обов'язок боржника та його опікунів, його - і їх - ділова репутація тощо.
Зобов'язальне право охоплює собою усю сферу виробництва, переміщення і розподілу товарів: виробництво, будівництво, транспортування, побутове обслуговування, торгівлю тощо. Римське цивільне право уже в класичний період розробило настільки досконалу систему цивільно-правових зобов'язань, що вона виявила свою придатність обслуговувати потреби економічного життя і через тисячі років, у нових історичних умовах феодалізму та раннього капіталізму.
2. Основи виникнення зобов'язань
Зобов'язання виникає з певних юридичних фактів (від factum - зроблене).
|