бов'язального права є певна поведінка зобов'язаної особи, її позитивні або негативні (тобто утримання від якоїсь дії) дії.
   Зобов'язання (obligatio) - це «правові обмеження, що змушують виконати певні дії, відповідно до законів держави» (D. 1. 13 рг.), «суть зобов'язання полягає не в тому, щоб зробити нашим певний предмет, але щоб пов'язати іншого в тому плані, щоб він нам щось віддав, зробив або надав» (D. 44.7.3). До прийняття на себе зобов'язання людина (майбутній боржник) абсолютно вільна, не пов'язана жодними обіцянками. Вступивши в зобов'язання, вона стає боржником, дана обіцянка обтяжує її свободу, накладає правові обов'язки, своєрідні правові пута. Згідно із Законами XII Таблиць (Табл. III. 3), ці пута були цілком реальними - на неоплатного боржника накладали кайдани вагою 15 фунтів (римський фунт - 327,5 г) і більше - на розсуд кредитора.
   Зобов'язання - це правові відносини, в силу яких одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб інша сторона (боржник) дала (dare) певну річ або зробила (facere) обумовлену дію чи роботу, або надала (praes-tare) певну річ у користування - згідно з умовами прийнятого боржником зобов'язання. Боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора, інакше проти нього приймаються відповідні правові санкції.
   Сторона, яка має право вимагати виконання зобов'язання, називається кредитором. Сторона, зобов'язана виконати цю вимогу,- боржником.
   Предметом зобов'язання виступає дія, яка має юридичне значення і породжує правові наслідки. Якщо дія не має правового характеру, вона не породжує юридичне значимих зобов'язань (дівчина не прийшла на домовлене побачення, вимагати виконання обіцянки чи якоїсь компенсації - безглуздо).
   Римське цивільне право визначило три групи господарсько-економічних дій: dare (дати), praestare (надати), facere (зробити); будь-яка можлива дія боржника охоплюється

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>