відмови сервітуріарія від права на чужу річ, в т. ч. і шляхом тривалого некористування своїм правом (спершу один рік стосовно рухомого та два роки - нерухомого майна, пізніше - відповідно, три і десять років).
   Захист сервітутів здійснювався за допомогою т. зв. конфесорного позову (actio confessoria). У праві Юстиніана цей позов надавався проти кожного, хто заважав уповноваженому здійснювати свої права, незалежно від того, належала чи ні порушникові службова річ (тобто і проти юридичного власника nuda properietas). Відповідач у випадку задоволення позову присуджувався до визнання сервітуту, припинення порушень, відшкодування збитків, а також до повернення незаконно одержаних прибутків (спадкоємець вигнав удову-конкубіну, яка мала в узусі житлову кімнату, і здав це житло у винайм третій особі).
   У разі, якщо претори самостійно вводили якісь сервітути, захищені інтердиктом, вони ж встановлювали і особливий actio confessoria utile, позовний захист, скористатися яким у принципі могли усі особи, які підпадали під умови нововведеного претором сервітуту.
   Емфітевзис - це тривала (понад 100 років і більше) спадкова оренда за порівняно невисоку фіксовану плату. Досить було своєчасної сплати щорічного внеску (solarium), щоб права на чужу річ продовжувалися. Користувач емфітевзису зберігав право застави і навіть відчуження речі, за умови, що інтереси власника не постраждають (набувач сплачуватиме ту ж щорічну суму платежів).
   У разі відчуження емфітевзису юридичний власник землі мав протягом 2 місяців переважне право на його викуп у користувача; також в разі придбання земельного наділу третьою особою власник отримував 2 відсотки комісійних. Користувач емфітевзису мав право змінювати початкове призначення земельної ділянки, але за умови її непогіршення (забудувати міг, а перетворити у міське сміттєзвалище - ні). Він же міг цю

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>