о прилеглого до ділянки забудови; б) право вставляти балку у стіну такого сусіднього будинку (tigni immitendi) в) право (доступу) світла - сусід своєю новою будівлею не повинен перекривати доступ світла до вікон уже спорудженого будинку. Дослівно він називався servitus ne prospectui officiatur (див. Dig.) - сервітут про можливість бачити небо з вікон; г) право виду - споруджувана сусідська будівля не повинна закривати уже збудованому будинку вид на вулицю громадського користування.
   Пізніше до міських сервтутів були віднесені: право стоку дощової води; право спуску води, право проведення каналу для нечистот, право зводити будинки не вищі (або - навпаки - вищі) від дозволених у даному місті норм для сусідської забудови (Гай. 2. 31; D. 8.2.2. 3; D. 8. 27. 1 тощо).
   Особисті сервітути - це сервітути, прив'язані до певної особи, право користування чужим майном у своїх інтересах - пожйттєво чи до настання відміняючої умови (наприклад, вдова повторно вийшла заміж, сервітут, встановлений її колишнім чоловіком на її користь, перестав діяти).
  
   У римському цивільному праві для подібних випадків часто застосовувалася юридична формула Dum casta - дослівно: Поки непорочна, тобто, поки, залишаючись удовою, зберігає вірність (померлому) чоловікові.
  
   Не могли особисті сервітути і відчужуватися на користь спадкоємців. Поділяються особисті сервітути на узуфрукт та узус. Узуфрукт (ususfructus) - пожиттєве, як правило, право користування річчю, включаючи і присвоєння плодів, за умови salva rei substanta — збереження суті речі.
   Узуфруктарій (usufructuarius) - утримувач речі, який не може юридичне розпоряджатися нею або змінювати її за суттю (наприклад, перетворити сад у поле чи навпаки), має право отримувати усі плоди (крім м'яса тварин, дитини рабині та намиву річки), в тому числі т. зв. цивільні плоди, тобто відсотки за вкладеним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>