відром для вичерпування води тощо).
  
   Єдиний виняток - несення тягаря надбудови. Якщо сусід якимось чином отримав сервітут опори стіни свого будинку на сусідню будівлю, то власник такої будівлі мав обов 'язок проводити ремонт і відновлення опори - senvitus oneris ferendi.
  
   Згодом з'явилися нові сервітути. Загалом існувало два основних типи сервітутів - речові (предіальні) та особисті.
   Речові, або предіальні (від praedium - маєток) - це сервітути, прив'язані до певної земельної ділянки.- Особа дістає право користуватися чужою власністю у межах, необхідних для повноцінного користування своєю власністю (прохід до води, доступ від дороги загального користування до своєї ділянки і т. ін.). Не вимагається, щоб головна і службова ділянки обов'язково мали спільну межу - наприклад, право проводу води може бути здійснене і через кілька послідовних сусідніх ділянок. Зі зміною власника однієї чи навіть обох (чи більше) ділянок (купівля-продаж, спадщина, обмін, подарунок тощо) сервітут як такий зберігається.
   Перехід сервітуту від одного користувача до іншого називався translacio. Ним може користуватися набувач ділянки, до якої прив'язаний сервітут, не питаючи окремого дозволу старого чи нового власника ділянки, яка служила в якості об'єкта сервітута.
   Речові сервітути, в свою чергу, поділяються на сільські і міські.
   Сільські сервітути - це а) сервітути дорожні: iter (проходу чи проїзду верхи через чужу ділянку), via (прокладання дороги і проїзду по ній) та actus (прогону худоби); б) сервітути на користування водою: проводу води (aquaeductus), черпання води, напування худоби (pecoris ad aquam appulsus); а також в) сервітут на право пасти худобу (pascendi) на сусідній ділянці. (D. 8. 3. 1; D. 8. 3. 7; D.8.3. 12;І.2.3.рг.2).
   Міські сервітути - це: а) право опирати будову чи її стіну на стіну сусіднього будинку, безпосередньо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>