ечення про особисту непричетність до крадіжки. Аналогічно неправдиві вказівки про розмір відчужуваної земельної ділянки відкривали можливість набувачу для висунення позову actio de modo agri (позов про розмір землі), за яким стягувалася подвійна вартість недостатньої кількості землі.
  
   Вище йшла мова про складність процедури манципації. Інколи сторони не були заінтересовані в широкому розголосі угоди. Полегшеним способом похідного набуття права власності стала уступка права - цессія. В присутності претора покупець «вимагав» куплену річ, а продавець «погоджувався» з вимогою. В угодах пере-грінів (вони користувалися ius gentium) та між римськими громадянами при придбанні неманципних речей існував ще більш спрощений порядок - традиція. Поступово претори і судді почали кваліфікувати і цей спрощений порядок як підставу для визнання законності угоди, за умови її справедливої основи (купівля-продаж, дарування, міна) та здійснення фактичної чи символічної (ключ від будинку) передачі речі.
   З часом до первинних способів набуття права власності на річ були віднесені і: а) її перехід до нового власника за рішенням суду у спірних випадках; б) присудження речі новому власникові за законом - у вигляді покарання правопопередника за самоуправство, невиконання своїх зобов'язань при договорі міни тощо.
   Припинення права власності наставало у випадку: 1. Знищення речі (фізична загибель чи споживання); 2. Дерелікції - відмови власника від права на річ; у такому випадку право заволодіти нею має інша особа; 3. Відчуження речі, коли право власності, згідно з взаємною домовленістю сторін, переходить до іншої особи; 4. Вилучення речі з обороту (раб отримав свободу, провінційна земельна власність перегріна вилучена державою і розподілена між ветеранами тощо).
  
   3. Захист права власності
  
   Для захисту права власності використовувалися такі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>