ало власністю власника(ів) прилеглих з обох боків ділянок. Штучний приріст - це забудова, насадження, посіви, а також сполучення і злиття рухомих речей (деталей корабля в готовий корабель) зі збільшенням кінцевої вартості.
   Похідні способи набуття основною правовою формою мали договір, зокрема купівлі-продажу, міни, застави. Право власності набувача базується на праві власності відчужувача. Самого договору недостатньо. Потрібна фактична передача речі у формі манципації (mancipatio), уступки права (in hire cessio) або традиції (traditio).
  
   Зазначимо побіжно, що римське цивільне право класичної і посткласичної доби допускало таке відчуження земельної ділянки, коли т. зв. ruta et caesa - «вирите і зрубане» (тобто мінеральні багатства надр та лісові багатства) у приватну власність покупця не переходили. Особливо часто такі угоди практикувалися, коли покупець набував землю, юридичне належну державі.
  
   Манципація була давнім способом квіритського права, коли в обмін на реальну передавану річ у присутності 5 свідків та вагаря її набувач передавав реальну мідь, чия ціна відповідала вартості відчужуваної речі. Згодом порядок проведення манципації зробив її придатною для продажу в кредит, дарування, встановлення приданого, оскільки дозволяв передавати продавцю в момент здійснення угоди незначну суму (питто опд).
  
   Якщо відчужувач не був власником манципованої речі, а справжній власник згодом ставив вимогу про її повернення від набувача, останній мав проти відчужувача позов actio autocratis, який за аналогією з крадіжкою речі передбачав відповідальність у подвійному розмірі від суми, сплаченої при манципації. До Аабеона цей позов міг бути застосований до усіх проміжних набувачів краденої речі. Лабеон ввів положення, за яким усі наступні після злодія набувачі речі могли відвести від себе цей штрафний позов шляхом заперечення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>