тю з міркувань суспільного інтересу та в інтересах сусідів власника нерухомості.
  
   Уже в Законах XII Таблиць містилися такі обмеження прав власника: а) власник маєтку зобов'язаний допускати через день сусідів для збору плодів, які падають на його ділянку з дерев сусідів; б) перевішування гілок чужого дерева на сусідню ділянку більш ніж на 15 футів (4,5 м) дає право сусіду обрізати вказані гілки або навіть зрубати дерево, якщо цього не зробив його власник; в) власник не зобов'язаний терпіти надбудову сусіда над межею своєї ділянки більш ніж на півфута (15 см); г) власник зобов'язаний дозволяти за певну винагороду перехід через його ділянку інших осіб для доступу до місць поховання на цій ділянці.
  
   У класичний період ці закони були розширені. Так, власник земельної ділянки на узбережжі судноплавної річки повинен був надавати змогу користуватися прибережною смугою тим громадянам, чиї господарські інтереси цього потребували. Також власник земельного наділу, що прилягав до дороги громадського користування, у разі руйнації цієї дороги, мав надавати свою землю для прокладання нової ділянки шляху взамін зруйнованої. Власник земельної ділянки повинен був допускати розкопки на своїй ділянці, але міг розраховувати на свою частку прибутку від знахідки (в різні історичні періоди - різну). В інтересах сусідів власник земельної ділянки мусив терпіти стік води з вище-стоячої ділянки; не міг споруджувати будівлі, які створювали незручності для сусідів (припинення притоку повітря, закриття доступу світла і т. ін.); сусіди мали право збирати фрукти, які упали з його дерев на сусідську ділянку.
   Правочини встановлювали обмеження права власності, що виникали в силу особливого юридичного акта. Ряд правомочностей власника при цьому переходив до невласника. Мова йде про сервітути, емфітевзис, суперфіцій та заставне право.
   Законом могли

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>