огу) і виграти спір.
   Розглянемо на прикладі: власник загубив старого пса, якого присвоїла третя особа, вважаючи, що пес — нічийний, вигнаний подихати. Якщо такий власник через півроку самовільно відбере свою собаку у нового володільця, той вдасться до посесорного захисту і процес виграє. Власникові потрібно довести свої права власності та факт неумисної втрати свого майна (onus probandi - покладений на нього) і тоді він отримає петіторний захист. Незаконне володіння, володіння прекариста, секвестрарія, заставотримача подвійним захистом не користувалося.
   Володіння захищалося інтердиктами - наказами претора припинити самоуправні дії. Класичне право знало 2 інтердикти захисту володіння: для захисту володіння нерухомістю interdictum ubi possidetis та для захисту рухомого майна - interdictum utrubi. Класичний зразок першого: «Забороняю застосовувати насильство, і надалі ви володійте тими (землями і будівлями), про які йде суперечка, якщо тільки це володіння не є насильним, таємним або переданим у користування на певних умовах до вимоги».
   Така преторська формула переважно захищала тих крупних землевласників, чия земля аж до епохи пізньої Республіки ще формально вважалася ager publicus. Interdictum utrubi (дослівно — один з двох) - передавав володіння спірною річчю тому з володільців, хто фактично проволодів нею більшу частину року з моменту виголошення інтердикту - за умови неопорочення насильством, таємним або прекарним набуттям. У формулах преторів завжди присутня пряма вказівка не застосовувати насильство - vim fieri veto. Звернутися із захистом до претора міг як законний володілець (отримував захист), так і незаконний (захисту не отримував).
   Інтердикти для захисту і повернення втраченого володіння називалися рекуператорними. Захист unde vi надавався юридичному власнику, насильно позбавленому володіння. Надавався

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>