не право. Саме його і вивчає курс «Основ римського приватного права». Приватне право включає у себе право власності, інститут володіння, інші більш обмежені права на речі (сервітути, емфітевзис і суперфіцій, заставне право), договори та інші зобов'язання, сімейні відносини, спадкове право. Додамо також, що коло питань, які регулювалися цивільним правом у Римі, було набагато ширшим, ніж сьогодні. Наприклад, крадіжка у приватної особи (не храму) приватного майна (не предметів культу) розглядалася як delictum privatum, тобто цивільне правопорушення.
  
   2. Основні етапи розвитку цивільного права в Римській державі
   Цивільне право у своєму розвитку пройшло 4 періоди: Царський, Республіки, Принципату і Домінату. Право кожного з цих періодів характеризується великими відмінностями.
   Про найдавніше римське право ми практично нічого не знаємо. Юрист Помпоній, який написав коротку історію римського права («Енхірідіон», включений в Дигести), серед інших визначних юристів згадує і П. Папірія, котрий зібрав закони царів. Але до нашого часу з усіх «царських законів» дійшли лише жалюгідні уривки, які трактують сакральне право. Основою усього дальшого розвитку права визнавалися Закони XII Таблиць, що їх, згідно з традицією, було складено у 451-450 pp. до н. е. (хоча, можливо, у них пізніше вносилися певні зміни, наприклад, переведення штрафів у металеві гроші, які в V ст. до н. е. у Римі ще були відсутні).
   Закони XII Таблиць ще зберігали ряд елементів звичаєвого права, наприклад, виключне значення, що його надавалося присязі - iusiurandum, впливу звичаю - соnsuetudo тощо. Повага римлян до Законів XII Таблиць пояснювалася їхнім загальним консерватизмом, культом «звичаїв предків». Але той ius civile, що встановлювався Законами XII Таблиць, практично відразу став доповнюватися (і де-факто змінюватися) постановами сенату та рішеннями

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>