дрібними господарствами відразу стали основним аргументом прихильників реформи: Salus reipublicae - suprema lex тобто благо держави - вищий закон. Проте обґрунтувати необхідність відчуження латифундій посиланнями на нижчу ефективність обробітку землі порівняно з дрібними власниками прихильникам реформ не вдалося.
  
   Набуття володіння відбувається через поєднання corpus та animus: особа отримує можливість фізичного впливу на річ з одночасним наміром вважати річ своєю. Володіння, засноване на праві власності (тобто законне добросовісне), набувається тими ж способами, що й право власності. Первинний спосіб набуття володіння (власності) полягає у тому, що права на річ набувають-ся уперше або всупереч волі попереднього власника: привласнення нічийної речі, переробка речей, набуття за давністю володіння, а також захоплення військової здобичі.
   Похідне володіння набувається новим володільцем від попереднього шляхом укладення відповідного договору: купівля-продаж, спадщина, дарування, позика тощо.
   Незаконне володіння набувається подібними способами, що й право власності, але у право власності при цьому не переходить. Так, при набутті (купівлі, отриманні в подарунок, успадкуванні, обміні і т. д.) украденої речі діє правило Nemo ad alterum plus iuris transfere potest quam ipse habet - Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Тривалий час купівля манципних речей без дотримання процедури манципації кваліфікувалася як незаконне добросовісне володіння. Пізніше, як відомо, претори почали надавати захист таким угодам. Припинення володіння наставало у разі а) фізичної загибелі речі; б) юридичної загибелі речі (річ вилучається з обороту: раб отримав свободу тощо); в) втрати одного з елементів - corpus (загубив) або anima (викинув як непотріб); г) смерті володільця. В останньому випадку його спадкоємці мали здійснити набуття

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>