т: замок і ключ, човен і весло. Усі правові відносини, встановлені на головну річ, як правило, поширюються і на приналежність (якщо продається корабель, то покупець отримує його з вітрилами, якорем і т. д.).
   Разом з тим, оскільки приналежність може існувати самостійно, вона може бути і предметом самостійних прав на неї (ніхто не забороняє майстру виготовляти запасні весла окремо від човнів та вітрила від кораблів, а купцю - торгувати ними). Плоди поділяються на природні (фрукти, овочі, потомство тварин і рабів) та цивільні, набуті шляхом господарської діяльності (відсотки від боргу, орендна плата).
   Стосовно надр землі думки класиків розходилися, але більшість продукцію надр землі відносила до плодів. Право Юстиніана стало на ту ж точку зору і відносило до плодів продукцію кам'яних кар'єрів. Плоди можуть бути як наявні в натурі (fructus exstantes), так і спожиті (fructus consumpti).
   Вирізняло римське право і т. зв. fructus percipiendi -незібрані з вини користувача, але можливі для отримання у разі розумного ведення господарства. Цей поділ має значення при порушенні питання про право власності та про повернення плодів. Наприклад, якщо річ повертається за віндикаційним позовом, то добросовісний володілець повертає лише наявні плоди (живе ягня, народжене від чужої вівці), а за спожиті (це ж ягня, з'їдене ще до висунення позову) відповідальності не несе.
  
   3. Володіння
  
   Серед прав на речі римське цивільне право виділяло: право володіння; право власності; права на чужі речі. Володіння і власність не були поняттями тотожними. Римські юристи навіть говорили, що власність не має нічого спільного з володінням - nihil commune habet pro-perietas cum possessione (D. 41.2. 12). Власник речі практично завжди був її володільцем (якщо тільки добровільно не поступався правом володіння чи не губив річ внаслідок чужого делікту чи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>