|
ід того, чи пересихали вони в засушливий сезон. До публічних потрапили непересихаючі ріки, де було можливим судноплавство. В разі повного пересихання або зміни русла річки власником вивільненої землі з-під flumina privata ставав власник прилеглої ділянки землі, flumina publica -держава.
Вилученими з обороту були і res divini iuris - речі божественного права — храми, предмети, призначені для богослужіння (Гай. 2.9), місця поховань, включаючи і поховання рабів (Гай. 2. 4), а також міські стіни і укріплення. Ці останні могли потрапити до обороту після свого зриття. В праві Юстиніана було допущене відчуження священних речей - res sacrae - для викупу полонених або для сплати церковних боргів.
Сукупність речей, що належали одній особі, римські юристи об'єднували поняттям майно. Поступово майно почали розуміти як сукупність цивільних прав і обов'язків, актив і пасив, вимоги і борги. Це було важливо при прийнятті спадщини, адже за римським цивільним правом «умирає людина, а не борг». Спадкоємець майна, погодившись на прийняття спадщини, брав на себе відповідальність і за борги померлого. У свою чергу, кредитори спадкодавця могли вимагати розділення боргових зобов'язань померлого і спадкоємця з тим, щоб у першу чергу задовольнити свої вимоги за рахунок спадкової маси.
Використовувався римським цивільним правом і поділ речей на головні та побічні. Головні - це ті речі, які дають назву цілому. Побічні - залежать від головної і підпорядковуються юридичному становищу останньої (наприклад, при купівлі-продажу, успадкуванні і т. ін.). До побічних належать: частини речі, приналежності, плоди і витрати.
Приналежність - це річ, пов'язана з головною не фізично, а економічно. Головна річ вважається незакінченою, якщо від неї відділено приналежність. Тільки при спільному користуванні досягається потрібний господарський результат:
|