повідної застави тощо).
   Розрізнялися римським цивільним правом і т. зв. витрати. Ними називалися будь-які затрати, зроблені на річ. Серед них виділяли витрати необхідні - ті, без яких річ не може існувати (наприклад, харчування раба чи худоби); корисні - ті, які поліпшують річ, збільшують її цінність (приклад - ремонт у квартирі); та витрати, зроблені заради примхи (картини в кают-компанії корабля тощо). Цей поділ мав практичне значення, особливо при позовах про повернення речі. Добросовісний і недобросовісний володілець несли різну відповідальність, відповідно, ті чи інші витрати підлягали або не підлягали компенсації.
   У римському цивільному праві вирізняли речі в обороті (res in commercio) та речі, вилучені з обороту (res extra commercio). Речі в обороті могли бути предметом приватної власності і угод, вилучені з обороту - відповідно, ні. До res extra commercio належали, по-перше, речі, присвячені богам (храми, олтарі), або ті, що перебували під заступництвом богів (кладовища, стіни міст); по-друге, речі спільного користування (дороги, площі, моря, судоплавні річки тощо. В Інституціях Юстиніана вказувалося, що є речі omnium communis, які згідно природному праву, належать усім, до них були віднесені: а) повітря; б) проточна вода; в) моря з усім, що у них водиться.
   Другу групу позаоборотних речей складали res publicae - публічні речі, основним і єдиним господарем яких вважався римський народ (громадяни). Це майно, яке служило для наповнення державних прибутків і покривало фіскальні потреби. Сюди ж потрапили суспільні (управлінські тощо) будівлі та укріплення.
   Третю групу публічних речей складали речі, призначені для загального користування населення держави -безвідносно до громадянського та цивільного стану,- перш за все публічні дороги та річки.
  
   Річки ділилися римлянами на flumina publica і privata, залежно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>