землі, дрібна худоба (свині, вівці, кози), меблі, а також новонароджений приплід тяглової худоби.
   У ранній період історії Риму здійснювати угоди манципації мали право лише громадяни-квірити (згодом -деякі категорії латинів і т. ін.), тим самим іноземець-перегрін первісне був позбавлений можливості мати нерухомість та вести широку господарську діяльність у Римі. Слід взяти до уваги загальну невисоку грамотність населення (навіть в імператорський період «неграмотних у Римі майже не було, напівграмотних -скільки завгодно»). Тому присутність великої кількості свідків, а також змога кожного учасника угоди активно чи пасивно висловити відсутність своєї доброї волі при її укладанні давали певні гарантії запобігання обману, насильству, використанню сп'яніння чи іншого безпомічного стану іншої сторони тощо.
   Другим типом розмежування речей був їх поділ за субстанцією, матерією на тілесні і безтілесні. Тілесні можна відчути дотиком - quo tangere potest. Безтілесні -це ті, що сприймаються лише думкою, тобто у нашому сучасному розумінні мова йде не про власне річ, а про певне право - авторське, спадкове тощо. В якості прикладів res incorporates Гай називає спадщину, узуфрукт, зобов'язання. Можливість «продати безтілесне», а також захистити його від посягань третіх осіб (наприклад, покарати плагіатора) уже сама собою говорить про високий розвиток правової свідомості римських законодавців та юристів. Сучасне цивільне право цивілізованих країн мислить тими ж категоріями.
  
   Класичний приклад плагіату в стародавньому Римі: поет Вергілій на дверях палацу імператора Августа написав похвального двовірша. Скориставшись тим, що Вергілій не лишив підпису, посередній поет Батіл видав себе за автора і був щедро винагороджений. Вергілій негайно прийшов до палацу і дописав знизу: «Ці віршики я написав, але почесті за них дісталися іншому»,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>