|
а зобов'язальних - договором (сторони самі домовляються про відсотки, заклад, заставу і т. ін.).
Отже, речові права за своїм обсягом значно ширші, ніж зобов'язальні. Суб'єкт речового права пов'язаний з річчю ніби невидимою ниткою — куди б вона не відійшла від володільця (позичка, оренда, крадіжка тощо), він має право її повернути.
2. Поняття та види речей
Річ — це частина природи, яка становить певну цінність для свого володільця чи власника. Це може бути об'єкт, створений природою (земля, ліс, будівельний камінь тощо), або те, що створено працею людини з сировинного матеріалу (вино, меч, будинок тощо). Поняття «річ» і «товар» не є тотожними. Товаром може бути і те, чого в природі поки що не Існує: врожай наступного року, майбутній роман письменника і т. п. В римському цивільному праві існували різні типи поділу речей за тими чи іншими ознаками, а такий поділ мав певне юридичне значення при вирішенні майнових спорів.
Перший тип такого поділу, притаманний виключно римському цивільному праву,- це поділ на res mancipi та на res пес mancipi, тобто речі манципні та неманципні. Цей поділ зберігався до початку Імперії. До першого розряду речей право відносило ті предмети, які становили економічну основу суспільства: земля, раби, робоча худоба, земельні сервітути тощо. Перехід майнових прав міг здійснюватися лише через манципацію — обряд з виконанням певних ритуальних дій у присутності 5-ти свідків.
Якщо не дотримувалися суворі вимоги до зовнішнього боку манципації, формальним власником речі вважався її продавець, який у будь-яку мить міг вимагати повернення проданої речі назад. Тут важливо зауважити, що в основу поділу покладено не номінальну ціну речі (злиток золота був неманципною річчю, а дряхлий раб -манципною), а її економічна категорія засобів виробництва. Не потрапили до розряду манципних речей провінційні
|