відносини і права» (D. 50. 16.23).
   Якщо особа має таке право на річ, яке дає його носієві можливість безпосереднього впливу дією на неї, то таке право називається речовим. До речових прав віднесені: 1) володіння; 2) право власності; 3) сервітути та інші права на чужу річ.
   Якщо безпосереднього права на річ немає, а є лише право вимагати від іншої особи надання речі чи виконання певної дії (або утримання від дії), то таке право називається зобов'язальним. Зобов'язальні права виникають з договорів та інших правомірних і неправомірних дій. Тим самим зобов'язальні права поділяються на: 1) договірне право; 2) деліктне право та інші зобов'язання, які виникають з позадоговірних правомірних дій.
   Більшість речових прав строками не обмежується, набувається назавжди (до фізичного знищення речі або поки власник речового права не зробить поступку на користь іншого власника) і мають постійний характер. Загублена або украдена річ юридичне продовжує перебувати у власності попереднього власника навіть після завершення строку позовної давності. Усі зобов'язальні правові відносини тимчасові, розраховані на певний строк. Права, які витікають з цих зобов'язань, припиняються разом з припиненням зобов'язань. Наприклад, після сплати боргу боржником кредитор втрачає право на подальше отримання місячних відсотків.
   Захист речового права має абсолютний характер -проти будь-кого, хто посягне на річ (немає значення, злодія чи добросовісного володільця), а захист зобов'язального - відносний, тобто спрямований лише проти особи, яка взяла на себе зобов'язання. Вимагати стягнення боргу можна тільки з самого боржника (чи його законного спадкоємця), а не з третіх осіб - самостійних у господарському відношенні родичів, друзів тощо. Зміст речових прав встановлюється законом (злодій нестиме майнову відповідальність відповідно до чинних норм права),

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>