редані під відсоток у позику, сприйняті як віддані на зберігання чи у подарунок); metus - погрози (угода укладена під фізичним чи психологічним тиском); absentia iusta - відсутності предмета угоди (проданий раб виявив убивство вільної людини і, за чинним законом, отримав свободу) тощо.
  
   5. Позовна давність
  
   Одна з принципових відмінностей права цивільного від права кримінального - це можливість особи скористатися своїм правом або відмовитися від використання свого права на власний розсуд. Наприклад, вибачити боржникові давній борг чи позичку тощо.
  
   Як виняток іноді (якщо того вимагали важливі інтереси інших осіб) встановлювалася можливість примусити суб'єкта до використання свого права. Так, senatusconsultum Pegassianum (остання чверть І ст. н. є.) дав право примусити спадкоємця вступити у спадкування, якщо він зобов 'язаний видати спадщину іншій особі.
  
   Можна уявити собі ситуацію, коли невласник за відсутності (або й мовчазної згоди) власника користається його майном: обробляє поле безвісти пропалого воїна, запрягає до плуга приблудного коня тощо. Згідно з нормами цивільного права, власник може вимагати свою річ (або відновлення іншого порушеного права) засобами позовів. Але держава не може допустити непевність господарських відносин. Поведінка держателя практично завжди є більш безгосподарною, ніж власника. Невласник турбується про короткочасну вигоду - виснажує поле без затрат на добрива, не віддає чужого раба в науку тощо. Тому виправданим стає введення термінів позовної давності, після закінчення яких добросовісний володілець отримує підтримку закону у своєму подальшому володінні річчю, а не притягнутий до суду боржник зберігає лише моральний обов'язок перед кредитором. Нормою римського права було lura scripta vigi-lantibus sunt - закони писані для тих, хто не спить. При порушенні позовної давності право,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>