шників свого права. Наприклад, власник виявив украдену річ у нового володільця. Він подає позов про повернення своєї речі, причому цей позов спрямовано як проти нового володільця, так і усіх можливих проміжних володільців - злодія, перекупника тощо. Такий захист називається абсолютним.
   Особистий позов подається проти порушень зобов'язань або договору. Порушник відомий заздалегідь і відповідальність може бути покладена лише на нього. Наприклад, боржник не може повернути борг. Позов буде направлено конкретно проти нього (чи спадкоємця, що вступив у спадщину), і відповідальність нестиме сам боржник. Такий захист має назву відносного. Поза цим поділом перебували т. зв. actiones populates, які надавалися кожному громадянинові; такими, наприклад, були позови проти того, хто підвісив чи поставив будь-яку річ так, що вона могла впасти на вулицю і завдати шкоду перехожим.
   Другий тип поділу позовів - це поділ за обсягом і цілями на actiones rei persecutoriae, poenales, mixtae.
   Actiones rei persecutoriae - позови для поновлення порушеного стану речових справ, тут позивач вимагає лише повернення втраченої речі чи іншої цінності, яка потрапила до відповідача, наприклад, загубленої собаки, яка приблудилася до маєтку відповідача і була ним сприйнята як безгосподарна.
   Actiones poenalis — штрафні позови, мета яких у цивільному покаранні відповідача: а) перш за все стягнення приватного штрафу (наприклад, за iniuria - образу); б) стягнення збитків від дії, яка не принесла безпосередньої вигоди винному (якщо були корисливі мотиви, застосовувався набагато суворіший actio doli з обов'язковим infamia).
   Actiones mixtae - позови, що здійснюються як на заміщення збитків, так і на покарання відповідача. Типовий позов цієї групи - це actio legis Aquiliae, коли з винного в умисному пошкодженні речі стягується не її вартість, а вища ціна,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>