ка підтримка даної претензії.
   Якщо позивач висував вищі вимоги, ніж йому належало за законом - pluspetitio (більша сума сплати; передчасне погашення боргу; інше, ніж передбачалося, місце виконання забов'язання тощо), суддя не лише відмовляв у задоволенні позову, але й надавав боржнику повне звільнення від зобов'язання.
  
   Суддя був зобов 'язаний приймати преторську формулу у «готовому» вигляді, навіть якщо у неї вкралися ті чи інші помилки. Претор, складаючи формулу, діяв на основі того, що йому повідомляли сторони. Перевищення позивачем вимог (чи їх применшення) було якраз такою типовою помилкою. Применшення вимог позбавляло позивача (вразі, якщо не було спеціальної проскрипції) повторно повертатися до питання про повернення належного. Перевищення вимог в інтенції, згодом виявлене суддею, - взагалі позбавляло права на позов.
  
   Імператор Клавдій дозволив позивачам, які програли судову справу з причини висунення надмірних вимог, свій позов поновлювати.
  
   Перевищення вимог могло відбуватися у формі rе, loco, tempore, causa. Наприклад, rе - це висунення позову на суму, яка перевищувала дійсний борг відповідача, loco - сплата обумовленого боргу за іншим місцем (позивач вимагає провести платіж не в Мілеті, а Римі, бо не бажає їхати туди, де було домовлено), tempore -дострокове погашення боргу всупереч досягнутим домовленостям між кредитором і боржником. Нарешті causa - перевищення позову може стосуватися і його підстав, наприклад, у позовах про право власності з його різними обґрунтуваннями.
  
   Третя частина преторської формули - це т. зв. кондемнація. Суддя пропонував задовольнити позов, якщо інтенція підтвердиться, або відмовити - у протилежному випадку. Пізніше претор міг включати у формулу і окреслення інших повноважень судді - наприклад, щодо поділу неподільної речі з індивідуальними ознаками (кому - сама річ, кому

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>