овору).
  Натомість Конституція України 1996 р. закріпила положення, за яким "Президент України є главою держави і виступає від її імені" (ст. 102 Конституції).
  Слід зазначити, що поєднання функцій глави держави і глави виконавчої влади5 характерне для так званих президентських республік, в яких уряд очолює сам Президент. В напівпрезидентських республіках глава держави певним чином дистанцюється від виконавчої влади, яку уособлює уряд, хоча його повноваження багато в чому пов'язані саме з діяльністю виконавчої влади. В країнах, де існує президент і прем'єрміністр нерідко виникають проблеми співвідношення їхніх повноважень і розв'язуватись вони мають на основі конституційних положень, що закріплюють передусім статус глави держави.
  За Конституцією України 1996 р. повноваження Президента досить широкі. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (частина друга ст. 102). До того ж він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (пункт 1 ст. 106). Зрозуміло, що реалізувати ці повноваження щодо найістотніших елементів державного життя, без використання особливої дискреційної влади, яка притаманна саме главі держави, неможливо.
  Як зазначають Б. Н. Баглай і Б. Н. Габричидзе "функція гаранта Конституції передбачає широке право Президента діяти на свій розсуд, виходячи не лише з букви, а й з духу Конституції і законів, надолужуючи прогалини в правовій системі і реагуючи на непередбачувані Конституцією життєві ситуації. Дискреційна влада, неминуча в будьякій державі, не є сама по собі порушенням демократії і не чужа правовій державі, якщо, зрозуміло, дії глави держави не ведуть до репресій і широкого порушення прав людини, не підривають

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-27 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>