озицією Президента вони не можуть. Адже Президент зможе використати своє право і накласти вето на конкретний законопроект. І тому пошук компромісів, побудований на врахуванні позицій кожної з названих владних структур, є найбільш раціональним і логічним у виробденні політики держави. В цьому саме і полягає державна мудрість і мистецтво управління справами суспільства.
  Що ж до уряду, то позиція Президента в конкретних питаннях має для нього обов'язкову силу. Поперше, як це зазначено в ст. 113 Конституції, Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і у своїй діяльності має керуватись не тільки Конституцією і законами України, а й актами Президента, прийнятими, зрозуміло, в межах його повноважень. І, подруге, відповідно до пункту 16 ст. 106 Конституції Президент має право скасовувати той чи інший акт Кабінету Міністрів, що не відповідає визначеній ним позиції. Саме це й визначає імперативність офіційної позиції Президента щодо діяльності уряду.
  Важливою функцією Президента є його участь у законодавчому процесі. Вище вже згадувалось про належне Президентові за Конституцією право законодавчої ініціативи і про його право наполягання на розгляді внесених ним законодавчих пропозицій, в першочерговому порядку, про його право ініціювати питання, пов'язані з внесенням змін до Конституції.
  Проте цим участь Президента у законотворчому процесі не вичерпується. До його найважливіших функцій належить промульгація і оприлюднення законів України. За Конституцією схвалені Верховною Радою закони підписуються її Головою і направляються Президентові. Президент, отримавши закон, протягом п'ятнадцяти днів має підписати його, взявши тим самим до виконання, або ж, в разі незгоди, повернути цей закон Верховній Раді зі своїми вмотивованими і сформульованими зауваженнями

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-27 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>