м чином: загальна влада, яка могла б захистити країну від вторгнення чужинців, а громадян від несправедливостей, вчинюваних один одному, може бути споруджена одним шляхом, а саме шляхом зосередження всієї сили влади в одній людині або зібранні людей, яке більшістю голосів могло б звести всі волі громадян в єдину волю1. Для встановлення цієї влади необхідно, щоб люди призначали одну людину або зібрання людей, які були б їх представниками, і щоб кожна людина вважала себе довірителем відносно всього, що носій загальної особи буде робити сам чи примушувати робити інших для загального блага і відчувала відповідальність за це. Це й буде держава, сутність якої зводиться до такого визначення: «держава є єдина особа, відповідальною за дії якої зробила себе величезна кількість людей, з тим щоб ця особа могла використовувати силу і засоби всіх їх так, як визнає за необхідне для їх миру і загального захисту»2. Т. Гоббс виділяє три форми держави — монархію, аристократію та демократію, і два види політичної влади — патерналістську та деспотичну. В першому випадку влада здобувається за згодою, в другому — силою. Однак суверенітет верховної влади постає в своєму повному абсолюті: влада суверена не може бути без його згоди перенесена на когось іншого, він не може бути позбавлений її своїми підданими, не може бути покараний ними; він єдиний законодавець і верховний суддя. Тобто, у Гоббса жодних обмежень влади не існує. Закон держави — це лише воля суверена.
  Н. Макіавеллі поділяє держави на такі, в яких піддані звикли коритись правителям, і такі, де вони споконвіку жили вільно. В своєму головному трактаті «Правитель» він стверджує, що розумний правитель не може і не повинен додержуватися своєї обіцянки, якщо це шкодить його інтересам'1. Отже, і засобів, щоб запобігти невиконанню обіцянок правителем,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>