ржави. В епоху середньовіччя продовжується формування поняття держави як загальної спільноти і складається теорія державного суверенітету та суверенітету народу. Ж. Боден сформулював визначення суверенітету і обгрунтував принцип неподільності державного суверенітету, стверджуючи, що держави встановлюються за примусом найсильніших або ж у результаті згоди одних людей добровільно передати в підпорядкування інших свою свободу цілковито, щоб ці останні нею розпоряджалися, спираючись на суверенну владу або без усяких законів, або на основі певних законів і згідно з певними умовами. Народ може віддати суверенну владу без будьяких умов, однак це не означає, що суверен користується владою без будьяких обмежень. На нього поширюються закони божі та природні, і не у владі суверена скасувати їх4.
  Середньовічною традицією', як її розумів Р. Гукер, була відповідальність кожної політичної сили (уряду чи короля, парламенту тощо) перед народом чи спільнотою, якою вона керує, обмеженість моральним законом, конституційними традиціями та угодами, які укладались в епоху королівства5. До речі, саме з того факту, що на Заході право завжди мало певний (більший чи менший) рівень легітимації, випли
  1 Себайн Д., Торсон Т. Історія політичної думки. С. 169 170.
  2 Антология мировой политической мысли. Т. 1.С. 138, 143.
  3 Давид Р. Основные правовые системы современности. С. 61.
  4 Антология мировой политической мысли. Т. 1. С. 303.
  5 Себайн Д., Торсон Т. Історія політичної думки. С. 393, 466.
  
  
  
  60
  
  61
  
  ває досить поширене ототожнення права і закону, яке має своїх численних прихильників у науковому середовищі й донині.
  Піддаючи аналізу розвиток ідей державного суверенітету, взаємозв'язок суспільства і держави, неможливо обійти увагою погляди Т. Гоббса. Держава, за його думкою, формується

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>