мировой политической мысли. T.I. С. 83.
  2 Там само. С. 9596.
  3 Там само. С. 112.
  4 Там само. С. 115.
  5 Там само. С. 112.
  г> Там само. С. 125.
  7 Ціцерон Марк Тулій. Про державу; Про закони; Про природу богів. С. 48.
  8 Там само. С. 4966.
  
  врядування «за порівняно короткий строк, що минув відтоді, як Ціцерон їх записав, дістали практично повсюдне визнання і впродовж багатьох століть служили загальновідомими положеннями в теорії політичної філософії», «ввійшли до загальної скарбниці політичних ідей»1.
  Праці Ціцерона знаходилися у руслі вчень епохи стоїцизму, представники якого (Хрисипп, Панетій, Полібій та ін.) вважали справедливість найкращим утримувачем держави від розпаду, сформулювали ідею всесвітнього братства всіх людей.
  Зазначимо, що аналогічні ідеї були досить поширеними і на Сході — в Древній Індії і Древньому Китаї. Древньоіндійський політикоекономічний трактат «Артхашастра, або наука політики» засвідчує важливість моральних основ для надійності влади, оскільки правитель, який править несправедливо, не може розраховувати на допомогу підданих, а виснажені піддані робляться жадібними і стають ворожими щодо свого правителя. Суньцзи, китайський філософ (близько 313 238 pp. до н. є.) стверджував: якщо правитель прагне спокою, то має видавати справедливі накази і любити народ, якщо правитель прагне слави — поважати ритуали і вчених, якщо бажає утвердити свої заслуги — шанувати мудрих і залучати здібних людей2.
  Після розпаду Римської імперії протягом тривалого часу спостерігається криза права, яка завершується повністю лише у XIII столітті визнанням такої ідеї: суспільство повинне керуватися правом^.
  Роль права в організації і функціонуванні держави в епоху середньовіччя і нові часи. Формування поняття державного і народного суверенітету, ідей правової держави.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>