а свій розсуд і тому пов'язати його нормами закону неможливо. Вихід вбачається у тому, щоб державами правили філософи2.
  Важливий вплив на поняття держави і чинників, які її обмежують, справили погляди Арістотеля, Це йому належить одна з найголовніших ідей древності — принципове розмежування держави (політичних відносин) і суспільства3. Можливість впливу на державну владу, правителя, залежить від форми державного устрою. Арістотель розрізняє такі види державного устрою, як царська влада (монархічне правління), аристократія і політія, а також три форми, які відхиляються від них: тиранію (від царської влади), олігархію (від аристократії), демократію (від політії)4. Тиранія має на меті користь одного правителя, олігархія піклується про користь багатих громадян, демократія — про користь незаможних5. Найголовніше за будьякого ладу, зазначає Арістотель, це шляхом законів і іншим розпорядком позбавити посадових осіб можливості наживатися. Найкорисніші закони, одностайно схвалені всіма причетними до управління державою, будуть марними, якщо громадяни не будуть привчені до державного порядку і в цьому дусі виховані, тобто якщо закони держави демократичні — у дусі демократії, якщо олігархічні — у дусі олігархії; якщо недисциллінований один, то недисциплінована вся держава6.
  Славнозвісний оратор античності Ціцерон вважав державу найдосконалішою формою людського спілкування, співжиття. Всяка держава, зазначав він, є власністю народу, а народ не будьяке зібрання людей, що якимось чином згромадилися, а зібрання багатьох людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права та спільністю інтересів7. Ціцерон визначив основні принципи врядування, зокрема стосовно того, що влада делегується народом і має діяти на основі морального закону8. Як зазначають Д. Себайн і Т. Торсон, ці принципи
  v Антология

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>