авної влади, в регулюванні суспільних відносин. Однак уявлення про роль права в функціонуванні держави розвивались паралельно з розвитком вчень про державу і зміцненням самих держав.
  Грецька ідея держави1, яка грунтувалася на гармонії суспільного життя, не знала таких понять, як окремі громадяни, наділені особистими правами, як держава, що захищає права своїх громадян за допомогою закону, і не пов'язувала ефективність влади з достатньою свободою громадянина. Права громадянина залежали від його звання, а не особи. Періодична зміна чиновників на посадах за допомогою жеребкування (ротація), якомога широке залучення населення до урядування, формальне і неформальне обговорення державних справ, обрання народом органів державного управління, народний контроль над суддями — далеко не повний перелік демократичних інститутів Древньої Греції. Сила державної влади відтак грунтувалася не на примушуванні, а на силі переконання, традиції, повазі до закону. Закон оголошувався верховним правителем, йому підкорялися всі, він становив зміст доброчинного державного правління.
  Хоча за тих часів не існувало теорії поділу влади, але вже тоді можна було говорити про створення правових механізмів контролю представницької, виконавчої та судової влади. Щодо виконавчої влади — ними були призначення та ротація державних чиновників, контроль за їх діями; щодо судової — народне призначення суддів трибуналів (деми щороку обирали 6 тисяч осіб, які розглядали справи), щодо рішень представницьких ради чи асамблеї — судове анулювання їх.*Та чи є правомірним визначати пріоритети у системі суспільних регуляторів права? Очевидно, ні. 'Право і справедливість, хоча й мали регулювати суспільний устрій і суспільне життя, загальними регуляторами такого суспільного життя не стали. Більш вагомими для упорядкування політичної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>