уальним засобам правової держави.
Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність рецензентамдокторам юридичних наук, професорам В. В. Копєйчикову, М. І. Козюбрі, А. О. Селіванову, О. В. Зайчуку, зауваження і пропозиції яких дозволили поліпшити чимало положень монографії.
Складаю свою подяку професору кафедри конституційного і адміністративного права юридичного факультету Гамбурзького університету Отто Люхтерхандту, який зробив чимало цінних зауважень до цієї роботи.
Вдячний також всім, завдяки кому монографія побачила світ.
Розділ І
ПРИРОДА ПРАВА І ЙОГО РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ ДЕРЖАВИ
1. Світоглядні основи праворозуміння (історичний огляд)
Плюралізм праворозуміння як відображення плюралізму світоглядних ідей. Розуміння права завжди спиралось на загальне світорозуміння, уявлення про закономірності існування природи і суспільства. Зміни у підходах до філософського осмислення дійсності безпосередньо впливали на поняття права, визначення його джерел і сутності, на оцінку самої можливості його пізнання, ролі і призначення у суспільстві. Філософські питання про співвідношення матерії і свідомості, шляхи розвитку суспільства і творчу роль людини у його перетворенні юридична наука не тільки акумулювала, а й застосовувала у поясненні правових систем.
Метафізика і діалектика, раціоналізм і емпіризм, натуралізм і антропологізм, історизм і реалізм, ідеалізм і матеріалізм відбивалися у правових вченнях, відтворювалися у відповідних моделях права. Абсолютне природне право діставало свої ідеї з метафізичного сприйняття світового життя, атомізму Демократа, абсолютної справедливості Арістотєля, раціоналізму Декарта, Спінози, Лейбніца, Локка, Руссо. Утилітаризм Сократа, Бентама, Мілля, доповнений еволюційною моделлю розвитку суспільства Спенсера, законом природного відбору Дарвіна, і навіть
|