ід виділяти серед них дійсно суттєві. Наявність таких істотних розбіжностей і є вагомою підставою для різного врегулювання законодавством суспільних відносин, а їх відсутність, навпаки, може стати обгрунтуванням відмови у різному врегулюванні цих відносин. Таким чином, вирішальним етапом у визначенні змісту поняття рівності є встановлення суттєвих ознак. Встановлюються вони насамперед Конституцією. Кон
  
  ституція дає підстави для урівнювання в правах, скажімо, чоловіків та жінок у певному відношенні — політичному чи соціальному — і відступає від принципу рівності лише визначаючи віковий ценз при призначенні чи обранні певних осіб.
  Водночас Конституція проголошує лише загальні принципи рівності, які мають бути конкретизовані парламентом у чинному законодавстві. Звернімося знову до конкретного прикладу.
  Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тобто ця норма таку можливість надає всім і у відношенні до цього права всім визначає єдину підставу і єдиний масштаб. Але у даній статті визначений лише загальний принцип права на письмові звернення. У Законі України «Про звернення громадян» конкретизуються як суб'єкти цього права, так і зміст правовідносин, підстави звернення, а також існуючі обмеження. За статтею 1 згаданого Закону право на колективні звернення обмежується для військовослужбовців (вони не можуть колективно звертатися з приводу питань їх службової діяльності). Для заяв і звернень певних категорій громадян передбачений особливий порядок їх розгляду (ст. 11, 12). Є особливості

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>