права у відповідності з досягнутими у суспільстві моральноетичними уявленнями. Є логічним розрізняти в праві не лише окремі, а всі існуючі елементи моральноетичної надбудови, духовної сфери. Мають враховуватись такі складові моральноетичної сфери, як доброта, милосердя, повага до гідності людини тощо. Вони надзвичайно істотні для розуміння змісту правової регуляції, служать виправданням чи відкиданням її, стають не мірилом самого права, тобто самих себе, не абсолютними характеристиками права, а моральноціннісними критеріями права.
  Спробуємо розглянути це питання більш детально — спочатку щодо рівності.
  Видається, що більш простою є проблема формальної правової рівності, принцип якої в найбільш узагальненому вигляді врегульований у статті 24 Конституції України як рівність усіх перед законом, тобто недопустимість будьяких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
  
  
  
  50
  
  4*
  
  51
  
  Наприклад, Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будьякий спосіб. З точки зору формальної рівності кожен суб'єкт права (громадянин чи посадова особа, якот президент, прем'єрміністр чи глава державної адміністрації, орган державної влади тощо) зобов'язаний дотримуватися цих приписів. Так само і щодо суддів: кожному судді гарантована така ж незалежність і недоторканність. Отже, право упорядкувало відмінності (за статтю, посадами тощо), які існують між людьми, між суб'єктами права взагалі, за єдиними підставами і мірою. Воно стало рівним мірилом поведінки у певних однакових випадках.
  Така рівність є рівністю формальною, рівністю перед законом, рівністю перед його заборонами,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>