ивість є правильністю, істинністю, виправданістю соціального розрізнення людей у суспільних відносинах, то саме право, сприймаючи їх як вихідні критерії, перетворюється на засіб реалізації справедливості.
  Для підкріплення такої думки пошлемося на X. Харта, який t/ стверджує, що «право найкраще розуміти як "галузь" моралі або справедливості, а його "суттю" є не стільки втілення в наказах і погрозах, скільки відповідність принципам моралі та справедливості». «Це доктрина, продовжує він, яка характерна не тільки для схоластичних теорій природного права, а й для певної сучасної теорії права, що критично ставиться до правового "позитивізму", успадкованого від Остіна. Проте тут знов теорії, що так безпосередньо уподібнюють право моралі, здається, в кінцевому підсумку, нерідко плутають один тип обов'язкової поведінки з іншим і залишають недостатній простір для різниці в типах між правовими та моральними нормами і для розбіжностей в їхніх вимогах»2.
  Слід вказати й на те, що цілий ряд правових норм обмежено підвладний або ж взагалі непідвладний безпосередній етичній оцінці через регулювання організаційних, технічних або технологічних процесів, де діють не принципи моралі чи етики, а принципи раціональності або технологічності правового регулювання тих чи інших відносин. Це не означає, що відповідні сфери в результаті не поєднуються з мораллю чи етикою, оскільки там, де діє людина, завжди присутня етика. Йдеться лише про те, що етичний бік тих чи інших відносин недостатньо представлений або взагалі відсутній у конкретноправових відносинах (скажімо, вимоги до поведінки людей у сфері виробництв, технологічні норми, норми, що обслуговують застосування інших норм у правовій
  1 Нерсесянц В, С. Право математика свободы. С. 1011.
  2 Харт X. Л. А. Концепція права. К., 1998. С. 15.
  
  системі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>