улювання тих чи інших відносин (в подальшому це питання розглядатиметься детальніше).
  Щодо справедливості, то вона має загальну основу з правом, але не може ототожнюватися з ним. В. Нерсесянц вважає, що соціальна справедливість — це та ж правова справедливість, тобто правовий під
  
  
  
  1 Див.: Власть и право. Из истории русской правовой мысли / Сост. А. Поляков,
  Ю. Козлихин. Л., 1990. С. 9798.
  2 Там само. С. 98.
  
  1 Власть и право. Из истории русской правовой мысли. С. 99 100.
  2 Див.: Фишер К. История новой философии : Пер. с нем. СПб., 1906. Т. 5.
  С. 135.
  3 Див.: Власть и право : Из истории русской правовой мысли. С. 98.
  
  
  
  48
  
  4 — 91308
  
  49
  
  хід, дотримання правового принципу рівності, а не якась особлива неправова справедливість; справедливо те, що відповідає праву, а діяти по справедливості — означає діяти і по праву, у відповідності з його всезагальним масштабом і рівними для всіх мірами (нормами) свободи1.
  Справедливість є оціночним засобом, моральним критерієм, за допомогою якого ми встановлюємо допустимість чи недопустимість тих чи інших владних велінь. Якщо вважати, що право знаходить свою легітимацію через визнання його суспільством як належного, то в праві знайде своє відображення рівень соціальної справедливості; справедливість буде також і надалі критерієм легітимованих суспільством норм, буде виправдовувати чи піддавати їх сумніву, отже — підтверджувати їх чинність чи змушувати коригувати ці норми відповідно до нових ідеалів справедливості.
  Ось чому найвагоміший зміст ці поняття мають при їх розрізненні, а їх ототожнення збіднює обидва поняття. Соціальна справедливість сповнена власного соціального змісту. її реалізація здійснюється за допомогою різноманітних форм і засобів, хоча й правові є досить ефективними. Якщо справедливість

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>