ивость и право. М., 1977. 255 с; Нерсесянц В. С.
  Право и закон : Из истории правовых учений. М., 1983. 364 с; Явич Л. С. Сущность
  права : Социальнофилософское понимание генезиса, развития и функционирования
  юридической формы общественных отношений. Л., 1985. 207 с.
  
  називають існування надзвичайно широкого спектра правових уявлень у суспільстві, а проти соціологічної — той факт, що ототожнення суспільних відносин з правом не дозволяє чітко розмежувати правові і неправові відносини і т. д. Звичайно, ці правові теорії не йдуть узбіччям магістрального шляху розвитку правових вчень. Скоріше навпаки, вони є їх часовим відтворенням на новому етапі розвитку суспільства, а з теоретичної точки зору — нічим іншим, як проявом вікових спорів щодо природи права. Нормативна теорія є, по суті, модифікацією історикопозитивістської школи права у марксистськоленінській інтерпретації, моральна — природноправової школи.
  Поширення соціологічної концепції права у радянській юриспруденції (як, до речі, і на Заході) стало реакцією на відставання позитивного права від нових суспільних відносин, на невідповідність його новітнім тенденціям у розвитку суспільства, які позитивне право не спроможне було адекватно відобразити. Соціологічна концепція орієнтувала, таким чином, на відмову від існуючих формальних законів і на цій основі змикалась з історичноправовим вченням. Вона вміщувала спільні ознаки і з нормативним вченням — у тому розумінні, що оголошувала позитивними фактичні відносини, визнаючи їх справжніми нормами. Соціологічна концепція стала моментом усвідомлення особливостей реалізації права в існуючих суспільних відносинах. І справді, це значення розкривається лише тоді, коли право не ототожнюють, а виводять з фактичних ситуацій, життя, конкретних відносин, розглядають його у нерозривному

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>