права (за рахунок включення у визначення права прав і обов'язків особи, правосвідомості, правовідносин), відмовлялися від абсолютного ототожнення права з державними приписами. Насамперед, це праці вчених В. Казимірчука, М. Козюбри, Г. Мальцева, В. Нерсесянца, Л. Явича та інА Завдяки їх зусиллям у підходах до розуміння права наполегливо проривається плюралізм, більше того, формуються інші правові течії (моральна, або природноправова, соціологічна) серед яких нормативістське вчення, хоч і займає провідні позиції, але все більше піддається критиці.
  Нормативна концепція грунтується на традиційному марксистськоленінському розумінні права як сукупності норм, встановлених державою і охоронюваних її примусовою силою. Природноправова теорія походить із розуміння права як системи загальнообов'язкових усвідомлених суспільством понять про права, обов'язки громадян, їх відповідальність тощо. Соціологічна теорія виходить з того, що право — це, власне, самі суспільні відносини, реальна практика їх державної охорони.
  Кожна з цих теорій спирається на вагомі аргументи, які не можуть ігноруватися при конструюванні поняття права, оскільки пояснюють ті прояви права, які не знаходять задовільного пояснення в інших теоріях. Але не менша кількість аргументів спрямована і проти кожної з них. За думкою супротивників нормативної теорії, наявність у законодавстві «мертвих» норм, декларативних приписів, які не відповідають сутності суспільних відносин, підривають твердження про збіг законодавства і права. І навпаки, прихильники нормативного визначення права серед аргументів проти природноправової доктрини
  1 Фридмен Л. Введение в американское право. М., 1993, С. 26.
  2 Там само. С. 23.
  3 Див.: Козюбра Я. И. Социалистическое право и общественное сознание. 207 с;
  Мальцев Г. В. Социальная справедливость

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>