парламентом у 1937 р.2 Лише у 1943 р. ця парламентська процедура закону Гітлеру стала непотрібною і він продовжує дію цього закону шляхом видання власного, «височайшого» указу.
  Однак легальність дій не повинна вводити в оману, оскільки вона є лише прикриттям тоталітарної влади, яка утримується терпінням
  
  
  
  1 Вебер М. Избранные произведения. М, 1990. С. 639643,
  2 Див.: Хэллоуэлл Д. X. Моральные основы демократии. С. 44, 47.
  
  1 Хэллоуэлл Д. Х. Моральные основы демократии. С. 49.
  2 Соколов А. Я. Идея правового государства в Германии и механизм ее реализации :
  Дис. ... дра юр. наук. Рига, 1992. С. 142. Машинопись.
  
  
  
  40
  
  41
  
  гноблених і страхом. Визначальною в оцінці правового характеру будьякої держави є не легальність, а легітимність.
  Щодо легітимності дій і рішень органів влади фашистської держави, то вона є досить сумнівною. 28 лютого 1933 p., після підпалення будинку рейхстагу, надзвичайним декретом рейхспрезидента скасовуються основні права громадян (особисті свободи, свобода зборів і об'єднань, свобода друку, недоторканність житла та ін.) на невизначений термін, з 15 вересня 1935 р. набирає чинності законодавство про захист «німецької крові і німецької честі», яке поклало початок переслідуванням єврейського народу.
  Рейхстаг стає декоративним органом. За законом від 3 липня 1934 р. депутат рейхстагу втрачав свій мандат у разі вибуття із націоналсоціалістичної партії, а його наступник призначався фюрером. Вся державна влада зосередилася у руках Гітлера.
  Залишалося позбавитися ще форм безпосередньої демократії: плебісциту і референдуму. Але вони й без того були зведені до чисто формальних актів, Ініціатива проведення референдуму, згідно із законом від 14 липня 1933 p., належала уряду. Референдуми проводилися в умовах жорстокого терору і придушення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>