м більш моральним критеріям нинішніх правових систем. Оцінювати правові системи минулого з точки зору нинішніх цінностей можливо, але ці оцінки будуть лише нашими сучасними оцінками. Те ж ^саме можна сказати про співвідношення права й моралі у фашистській Німеччині. Інша справа проблема суспільного договору, яку досліджує Хеллоуелл, а точніше: була фашистська влада легітимована німецьким народом чи вона здійснювалася без такої легітимації, в умовах тотального примусу і переслідувань. А також, яким чином легітимувалися приписи гітлерівської влади. Це, до речі, одне з найскладніших питань, тому що в певні періоди фашистській владі чинила опір лише невелика купка німецьких патріотів. Витвереження німецької нації відбулося значно пізніше, а тому значно пізніше відбулося і повернення до загальнолюдських цінностей.
  Після приходу до влади в 1933 р. Гітлера надзвичайно швидко почався процес руйнування права Веймарської республіки. Новообраний після розпуску в лютому 1933 р. рейхстаг видав низку надзвичайних законів і декретів, що ліквідували принцип поділу влади. На початку 1934 р. рейхсрат зліквідовується і федерація перетворюється на унітарну державу. Законом про верховного главу германського рейху ^від 1 серпня 1934 р. посада рейхспрезидента об'єднується з посадою рейхсканцлера, а повноваження президента імперії переходять до вождя і рейхсканцлера Адольфа Гітлера довічно. У 1937 р. закінчився термін дії закону про повноваження, проте його дію було продовжено на чотири роки.
  Як зазначають дослідники, усі необмежені повноваження і дії Гітлера протягом дванадцяти років (починаючи з 1933 р.) грунтувалися хоч і на надзвичайно тонкій, готовій у будьякий час обірватися, але легальній, законній основі — законі про повноваження, прийнятому парламентом у 1933 р. і дія якого була продовжена тим

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>