систем. Такий висновок, досить звичний для західного правознавця, який визначає, що у суспільстві можлива одночасна наявність багатьох юрисдикцій, для марксизму — «вартий жалю», оскільки він заперечує існування в одному й тому ж суспільстві навіть двох, тим більше — кількох нормативних систем права2.
  Паралельними правовими системами, які діють в позадержавних формах та є самодостатніми регуляторами для багатьох видів суспільних відносин, можна вважати сакральне право, яке існувало та існує в багатьох суспільствах, а також звичаєве право. Можна вдатися й до
  
  
  
  'Див.: Эволюция современного буржуазного государства и права. К., 1991, С. 6194.
  2 Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. М., 1994. С. 28,
  
  1 Аналіз формування права у найпростіших людських спільнотах див.: Хорт X. Л. А.
  Концепція права. К., 1998. С. 94101.
  2 Див.: Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология, М., 1971. С 343.
  
  
  
  34
  
  35
  
  прикладу функціонування права в єврейських общинах на територіях багатьох країн1.
  Відсутність тих чи інших складових права перетворює відповідні нормативні регулятори у квазіправо, неповноцінне право з точки зору не його ідейного змісту, прогресивності чи реакційності, а його компонентів.
  Таке квазіправо ми спостерігаємо не тільки і не стільки у злочинному середовищі (хоча такі приклади в юридичній літературі найбільш поширені)2, воно може сформуватися й серед окремих національних меншин, діяти в межах того чи іншого класу тощо, І не зважати на нього неможливо. Чим більше спотворюються і не відповідають інтересам і потребам її громадян сутність і характер держави, тим більшого поширення набувають паралельні та квазіправові системи і тим більше вони витісняють юридичне «право», яке перестає бути правом через втрату легітимації, тобто визнання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>