ержави.
  Сьогодні в результаті ускладнення соціальних взаємозв'язків відбувається посилення впливу держави на процеси соціальної регуляції. Таке посилення здійснюється і за допомогою правових регуляторів. Надмірна регламентація суспільних відносин призводить до ускладнення реалізації прав громадян, зниженая соціальних можливостей самореалізації особи.
  На Заході протягом останніх десятиліть посилився опір етатизації права, розширенню державновладної регламентації суспільних відносин, відбувається пошук нової моделі соціального регулювання, побудованого на саморегулюванні суспільства1. Наріжним каменем такої нової моделі саморегулювання може стати, на наш погляд, нове бачення процесу правотворення, яке, не відкидаючи активної ролі держави, головну роль в ньому відводить особі та суспільству. Не випадково західна традиція права грунтується на похідному характері права від суспільства. Це відбивається на відповідній переакцентації в понятті права, розумінні його не як корпусу правил, що походять від статутів і рішень судів і відображають волю законодавця, а як процесу, в якому правила мають зміст в контексті інститутів і процедур, цінностей і способу мислення. Таким чином, до джерел права відноситься не тільки воля законодавця, а й розум і совість суспільства, його звичаї та звички2.
  Квазіправо і паралельні правові системи. Правомірність розуміння правотворення як процесу об'єктивації у суспільстві правових
  
  ідей підтверджується плюралізмом (множинністю) правових систем та існуванням квазіправа у суспільстві.
  Визнавши об'єктивацію правових ідей у запропонованому нами розумінні, ми повинні сказати, що на рівні суспільства в цілому здобувають визнання ідеї, які відповідають інтересам більшості членів суспільства, а не певного класу.
  Такі загальнонаціональні ідеї існують у багатьох

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>