ого визнання, тим самим об'єктивуючись у цьому суспільстві.
  Сформування правил належного, норм поведінки у суспільстві означає створення ключового елементу права. Вже самі по собі такі правила містять можливості для втілення, оскільки грунтуються на узгодженій автономній волі. Але для визнання права недостатньо лише гіпотетичної можливості реалізації належного, яке міститься в нормі.
  Правова ідея стає правилом належного в суспільстві завдяки його здатності забезпечити через відповідні механізми реалізацію цієї ідеї (тобто має існувати відповідна система органів охорони права, у тому числі й примусової реалізації). Поза цими механізмами реалізації право немислиме. Саме цим і відрізняється правова ідея від будьяких інших суспільних ідей. Норми поведінки, які виробляються у суспільстві і підтримуються ним, реалізуються за допомогою суспільних владних інститутів, які створюються й функціонують для цієї мети.
  Особливості процесу правотворення в значній мірі залежать від того, хто є носієм правових ідей і які суб'єкти здійснюють їх опосередкування. Якщо правові ідеї здобувають визнання на суспільному рівні, поза державновладними інституціями і забезпечуються відповідними правовими механізмами реалізації, процес творення права завершується визнанням їх правилами належного, правовими нормами, реальними засобами регуляції поведінки. Такий процес творення права є найбільш органічним, оскільки повно й точно відображає волевиявлення суспільства, але й найменш поширеним, тому що суспільство поза політично організованою формою співжиття, якою є держава, насилу справляється з регулюванням поведінки його членів. Зрештою, воно обов'язково продукує більш організовану форму свого співжитття, тобто державу. З точки зору процесу правотворення, держава є в ньому проміжною ланкою, яка значно ускладнює

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>