ня, є представники другої точки зору. Право, зазначає М. ї. Козюбра, об'єктивне в каузальногенетичному розумінні (як закономірний результат об'єктивних соціальних процесів), об'єктивне за своєю основою (як таке, що виникло на базі суспільноісторичної практики), об'єктивне у розумінні об'єктивності змісту, який віддзеркалюється в правових нормах. Право суб'єктивне в гносеологічному плані (як продукт усвідомленого суспільного буття). Разом з тим, підкреслює той же автор, характеристика правових норм як продукту суспільної свідомості не означає їх ототожнення з цією свідомістю. Втілюючись у нормативних актах, ідеальні зразки поведінки набувають нових властивостей, відносної самостійності щодо ідеальної свідомості, особливої форми буття, а разом з цим — регулятивних властивостей4. Цієї точки зору дотримується більшість правознавців, оскільки вона сприяє поясненню свідо
  
  
  
  28
  
  1 Маркс К, Енгельс Ф. Твори : В ЗО т. Т. 1. С. 154
  2 Там само. Т. 3. С. 211.
  
  1 Дробницкий О. Г. Понятие морали. М, 1974. С. 237.
  2 Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание. — К., 1979.
  С. 3637.
  :J Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. С. 63.
  4 Козюбра Н. И, Социалистическое право и общественное сознание. — С. 34—37.
  29
  
  мого характеру правотворчого процесу, впливу законодавця на процес формування норм людської поведінки.
  Викладене можна розглянути більш конкретизовано таким чином. Дії законодавця визнаються детермінованими величезним спектром обставин; він повинен враховувати те, що закон має виражати загальні інтереси і потреби суспільства, які є породженням даного матеріального способу виробництва1. З іншого боку, оскільки закон має закріплювати волю та інтереси людей, то правотворчість, таким чином, є формою державного керівництва суспільством,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>