ва, плюралізму правових систем у суспільстві, визнання суспільства рушійною силою права, суб'єктом його творення.
  Проведений розгляд соціальних атрибутів права дає можливість перейти до аналізу процесу творення правових норм, їх об'єктивації і легітимації.
  3. Об'єктивація в праві
  як складова частина правотворення
  Суб'єктивне та об'єктивне в праві. Проблема суб'єктивного та об'єктивного в праві, хоч і перебуває предметом уважного вивчення правознавцями протягом кількох останніх десятиріч, ще далеко не вичерпана. Більше того, зміна акцептів у визначенні права дає досить підстав для повернення до цієї теми.
  У юридичній літературі при вивченні співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в праві увага традиційно зосереджувалась на з'ясуванні питання щодо ступеню залежності права від людей (або конкретної особи).
  Фундаментом для цих узагальнень було одне з ключових висловлювань марксизму щодо природи законодавчої діяльності. К. Маркс стверджував, що законодавець «повинен дивитись на себе як на дослідника природи. Він не робить законів, він не винаходить їх, а тільки формулює, він виражає в свідомих позитивних законах внутрішні закони духовних відносин. Ми повинні були б кинути докір законодавцеві в безмежному свавіллі, якби він підмінив сутність справи своїми вигадками»1.
  Наведена думка, при досить чіткій визначеності, дала, однак, підстави для численних дискусій. Вони стали, по суті, продовженням у новій площині одвічного спору щодо первинності чи вторинності буття і свідомості (реальних відносин та їх відображення свідомістю). К. Марксом цей спір, як випливає з наведеної цитати, вирішується на користь реальних суспільних відносин. Люди ці відносини заднім числом конструюють, уявляють, зміцнюють і справджують людські зв'язки, які вже склалися2.
  У юридичній літературі радянського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>