тересам, її обмеження природним, чинним і моральним законами1. ПІ. Монтеск'є зробив значний внесок у вчення про поділ влади та роль законодавчої влади у системі поділу влади. Ж. Ж. Руссо обгрунтував теорію народного суверенітету.
  Розвиток політичної науки на початку XVIII століття призвів до формування поняття правової держави, яке набуло в працях германських філософів І. Канта, Р. Молля, Ф. Гегеля, И. Фіхте, англійця А. Дайсі цілісного вигляду. В основі цього вчення — визнання природних прав особи, ідея обмеження цими правами самої держави, уявлення про державну владу як похідну від прав особи, ідеї народного суверенітету і народного представництва, принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємозбалансування окремих гілок влади. Варто, проте, зазначити, що ідеї правової держави не були чистим надбанням Германії чи Англії. Вже наприкінці XIX століття у більшості європейських країн дослідження питань правової держави набули великого розмаху.
  Різноманітні аспекти правової держави активно досліджувались і в Російській імперії. У дореволюційній Росії значним є внесок у формування теорії правової держави В. Соловйова, Б. Чичеріна, П. Новгородцева, М. Бердяева, О. Алексеева, С. Булгакова та багатьох інших філософів і правознавців. В Україні до того ж важливий вплив на розвиток цієї теорії справили ідеї і погляди членів КирилоМефодіївського братства, роботи М Драгоманова, М. Грушевського, вченихюристів С. Дністрянського, Б. Кістяківського, М. Ковалевського, М. Палієнка, Ф. Тарановського, М. Ренненкампфа та інших вчених2.
  Після 1917 року вчення про правову державу зводиться нанівець, оголошується шкідливим і йому на зміну приходить теорія законності.
  В СРСР термін «правова держава» вперше був застосований після прийняття Конституції 1977 р. у контексті соціалістичної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>