ки, яка склалася у результаті багаторазової повторюваності. Д. Валєєв досить докладно аналізує ще висловлену Арістотелем і обгрунтовану Гегелем думку про те, що звичаєве право — це неписане право, воно незалежне від держави, а також «не охоплюється повністю рамками діючого і не може бути зведене тільки до нього. Поряд з тим, що частина норм звичаєвого права санкціонується державою і стає нормами діючого права, залишаються норми, які не отримують санкції держави»6.
  Характеристика моделі права та соціальних атрибутів права. Проблема визнання права у первісному суспільстві, як ми переконалися вище, в значній мірі залежить від розуміння сутності права і його ознак, інтерпретації цих ознак,
  На нашу думку, про наявність у суспільстві права можна говорити за умови наявності таких правил поведінки, які об'єктивовані і легіти
  1 Першиц А. И. Проблемы нормативной этнографии // Исследования по общей
  этнографии : Сб. статей М., 1979. С. 211.
  2 Там само. С. 213.
  3 Валеев Д. Ж. Обычное право и начальные этапы его генезиса // Правоведение.
  1974. № 6. С. 73.
  л Артемова О. Ю. Личность и социальные нормы в раннепервобытной общине.М., 1987. С. 16.
  5 Там само. С. 17.
  6 Валеев Д. Ж. Обычное право и начальные этапы его генезиса С. 72.
  
  
  
  20
  
  21
  
  мовані у суспільстві як правові норми. Соціальними атрибутами права обов'язково мають бути інститути розсуджування (осуду) поведінки членів суспільства.
  Йдеться, власне, про ідею, модель права, яка існує в кожному суспільстві і яка в звичайній свідомості ототожнюється з правдою, справедливістю. Таке ототожнення обумовлене розумінням справедливості як основи правопорядку.
  Ідеальна модель поведінки як уявлення про належну поведінку, сформовуючись на рівні особи, правового характеру набуває внаслідок об'єктивації і легітимації, тобто

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>