). Критика абсолютизму, яка спиралася на призначення політичної влади для загального добра, впритул підвела до відродження древньої ідеї належності політичної влади народові. З цієї ідеї пізніше виникає цілісна доктрина народних прав, підпорядкованості держави служінню усій громаді та скеровуванню природним правом.
  Стародавня договірна теорія держави була використана представниками політикоправової науки та ідеологами Американської і Французької революцій2 для обгрунтування обмеження політичної влади та права на опір тиранії.
  
  
  
  ISBN 9667288897
  
  А. П. Заєць, 1999
  
  1 СебайпД, Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. К., 1997. С. 338347.
  2 Там само. С. 338347.
  
  У нові часи продовжується розвиток ідей захисту прав і свобод особи та рівності всіх перед законом. Революційний лібералізм XVIII та XIX століть доповнює античну ідею панування права концепцією прав і свобод особи, яка стала основою усіх наступних теорій лібералізму. В епоху Відродження у Франції з'являється ціла плеяда визначних вчених, поетів, романістів (Ш. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, Д. Дідро, К. Гельвецій та ін.), які обстоюють ідеї суверенної держави, суверенітету народу, розділеної влади та її юридичного обмеження.
  Особлива роль у розвитку ідей політичної теорії, на яких зросло вчення про правову державу, належить Дж. Локку, Ш. Монтеск'є і Ж. Ж. Руссо.
  Дж. Локк, науковий спадок якого по праву належить як Англії, так і Франції, спираючись на ідеї своїх попередників (зокрема, на ідеї Р. Гукера та Т. Гоббса), визнає природженість та невід'ємність прав особи, а витоки державної влади виводить з особистих прав кожної людини, оголошує законодавчу владу найвищою у системі державного управління, обґрунтовує взаємну обмеженість законодавчої та виконавчої влади, підпорядкованість державної влади суспільним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>