аються крізь призму взаємності, взаємоіснування. Фізіологічний фактор з'єднується з соціальним фактором, утворюючи безліч можливих напрямів поведінки людини. Людина стає людиною лише у суспільному середовищі, хоча й проживає свою власну долю, і ця доля за законами сиівіспуиаїшя людей поділяється з долею інших. Вже самим фактом існування серед інших людей кожна людина визначає свою залежність від них. Така залежність особливо гостро виявляється при використанні засобів реалізації потреб людини, яка вступає у взаємини з іншими людьми. З цих відносин і виникає організоване співжиття членів суспільства.
  Такі відносини характеризуються постійним зіткненням людських потреб та інтересів через складність їх задоволення, обмеженість, різну якість і рівень доступності природних ресурсів, зрештою, різне бачення допустимої поведінки людей.
  Ось чому виникає потреба упорядкування діяльності та поведінки людини. Ця потреба існує у будьякому суспільстві — не лише класовому, не лише такому, яке політично зорганізувалось, сформувало державу.
  Правова регуляція у первісному суспільстві. Регулювати поведінку людей, впливати на неї здатні традиції і звички, етичні норми і постулати розуму, конформізм, релігійні ідеї братерства, милосердя, мода тощо. Спираючись на досвід позаправового існування сучасних суспільств, можна зробити висновок про недостатність таких регуляторів для будьякого суспільства, в тому числі й для первісного. Оскільки екстраполяція умов існування сучасного суспільства на первісні
  
  суспільства потребує певного коригування, спробуємо довести це за допомогою відомих історичних даних.
  На первісних стадіях розвитку людства, коли людина ще не виділилась із тваринного стану, одним з найвагоміших факторів розв'язання зіткнення людських інтересів була, очевидно, сила.
  Розвиток

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>