ий закон не може тлумачитися як такий, що розвиває найважливіші положення Конституції, прийняття якого безпосередньо передбачено Конституцією або випливає з її змісту і має прийматись за особливою процедурою (кваліфікованою більшістю). Таке розуміння може призвести до ускладнення законотворчості і правозастосування. Недоречним було б надавати окремого (ніж іншим законам) статусу основам законодавства. В
  
  умовах унітарної держави основи є і мають бути видом кодифікованих актів, а не нести навантаження, яке їм притаманне в умовах федерації. Це стосується і конституційних законів. Не слід вводити нове їх розуміння крім того, яке є на сьогодні і визначається Регламентом Верховної Ради: закони, якими вносяться зміни і доповнення до Конституції України. Інакше це призведе до зниження ролі Конституції, виникнення суперечностей між Конституцією і законами, ускладнення зв'язків ієрархічної співпідпорядкованості.
  Класифікація законів в інших країнах грунтується на їх конституціях. Так, скажімо, існування органічних законів в Іспанії грунтується на ст. 81.2 Конституції Іспанії, згідно з якою органічними законами є закони, що стосуються розвитку основних прав і свобод, закони, які ухвалюють статути про автономію, які встановлюють порядок загальних виборів, а також закони, передбачені Конституцією1. Конституція Франції визначає предметом регулювання органічних законів порядок призначення до ради міністрів (ст. 13), порядок заміщення членів уряду, які мають парламентський мандат (ст. 23), повноваження палат парламенту (ст. 25), порядок голосування членами парламенту (ст. 27) та деякі інші питання2.
  Органічні закони приймаються в іншому порядку, ніж звичайні закони. В Іспанії — це прийняття абсолютною більшістю в Конгресі в останньому голосуванні по проекту в цілому, у Франції — необхідність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>