ромадян здійснюється виключ по законом, то звідси випливає, що визначення інших (не основних) обов'язків можливе і за допомогою підзакониих актів, які тим самим за логікою Конституції охоплюються поняттям «законодавство».
  Точне розуміння терміна «законодавство», як сукупності лише законів, відповідає принципу верховенства закону, природі законодавчої діяльності парламенту як єдиного органу, який законодавствує, «дає» законодавство, і, в кінцевому підсумку, — принципу верховенства права, який зумовлюється принципом вищої легітимності закону. Але такому розумінню певною мірою перешкоджає масив вже існуючого законодавства, в якому «матеріалізований» широкий підхід. Це особливо чітко проявилось при розгляді Конституційним Судом України справи за зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна «законодавство»). В своєму рішенні від 9 липня 1998 р. № 12рп/98 Конституційний Суд України зазначив, що термін «законодавство», який вживається у частині З ст. 21 Кодексу про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України та законів України. Такий висновок був підкріплений тим, що Конституція України у ст. 9, 19, 118, п. 12 розділу XV, використовуючи термін
  
  «законодавство», не визначає його змісту і що ст. 92 Конституції України відносить до регулювання виключно законом лише найважливіші суспільні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-401 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>